Прокричав півень
хрипло світанку,
Чула голос його та́кож ніч,
Вже рукою подати до ранку,
То ж дровами потріскує піч.
Дим і ранок з постелі підня́ли,
До худоби, в колгосп щоб іти,
До криниці з відром, до корови,
Хазяї, одним словом, батьки.
По стерні розбрикалась телиця,
Кричить дід,матюкається вслід,
Та мені, хоча й не ліни́ться,
Все ж не хочеться йти до воріт.
Де гусей табун рветься до річки,
Прохолода торкається ніг…
Ще дитина була́ і без звички
Та лякав уже батьків батіг.
27.04.2026.
Ганна Зубко
