Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Ніяк не дійде розуміння, Чому за гумор так печуться? Люди показують вам вміння А під вами метали гнуться. Хіба іронія – погано? Так, погано, наче впав метеорит, Хоча, судити її рано, Бо метеорит привів гастрит. А чорний гумор – це міазма? Ти помреш та буде з тебе користь: […]

Ти тяжко працював, дідусь, Дякую за всі твої зусилля. Ти нас любив, не поперхнусь, Не зупинялось твоє рілля. Ти завжди був найкращим у речах, Твої руки - златом оповиті. Лиш у мене ще є страх - Втрачу всі з тобою миті. Ти завжди ховаєш руки Від нас після […]

Чотири чи п’ять порожніх очниць - Сльоза на мордахах: моїй та вашій. Зло не шукає складних таємниць В людях, тварин на погибель віддавших. Я серцю пробачити так і не зміг, Хоч істину цю зазубрив, як причастя: За тих, хто переступив твій поріг, Ти відповідальний - і в горі, […]

Життя - це виразка і гниль, Липка, заслинена і мокра. А смерть - фінал даремних миль, Прозора, лагідна і добра. Любов - судоми й розривання, Театр облуди й пустоцвіт. Ненависть - істинне кохання, Мій чесний і старий завіт. А дружба - підлий маскарад, Де маски шиють з чужих […]

Холодне сонце кидає проміння, Мов стрілами пронизує наскрізь: Січе багряний лист, німе коріння, Занурюючи в землю гостру вісь. Ртуть закипає в хмарах із туману, І жовтень креслить брижі на воді. Осінній день, як вивернута рана, Ховає біль в холодному дощі. Час застигає в бурштині на небі, І хмари […]

Ти чорним ангелом була, Звичайний світ мій ти розбила. Крило майнуло — і пітьма, Немов магніт, із курсу збила. І світлим ангелом була, Як те́рни на шляху́ змітала. Розтанула глуха туга, Полинну гіркоту забрала. Цей запах лине звідусіль, І плинуть сни примарним шовком. Ти то полин, а то […]

Затихло місто денного напруження, Стихає гомін працьовитих сфер. Ідуть судоми ділового збудження, Пороки з дна виповзують тепер. Затишшя вулиць перед новим дійством, З дворів ледь чутно шерехи нічні. Гріховні пристрасті виходять містом, Вечірній брук приймає їх вогні. Взлітають ліхтарів яскраві свічки, Струмком біжать уздовж нічних доріг. Дзвенять бокали, […]

Ти саме та, чаклунка з моїх снів! Я це відчув за цих чотири дні. Зачарувала моє серце, душу обпекла, В казковий світ на ранок утекла. Де ж ти? Від тебе звісточки нема, У нас весна, закінчилась зима. А в моїх скронях рій думок шумить, Чотири дні пройшли, неначе […]

Ніхто не обіймав, лиш тільки вітер, Цілунками ніхто не засипа́в, Й непрохану сльозу ніхто не витер, Коли злий рок життя те руйнував. В якім жили її думки і плани, І доброта бездонна в нім жила, Та непомітно з часом позникали, Немилосердна знищила злоба́. Роки ішли і зовнішність міняли, […]

Спекотно, мабуть, буде й тридцять п'ять. Вітрець легенький ледве-ледве лише. А дні так невмолимо, звісно, мчать, Ти скажеш: середина літа лише. Це календар, віднині менший день, Вже вечоріє швидше, невблаганно. Лише порідшав хор птахів пісень, А так все зеленіє бездоганно. Спекотно, люди поспіхом у тінь, Або чекають вечора […]

Я втомилася бути сильною... І так хочеться іноді вмить Заховатись за спиною тильною І віддати усе, що болить. І хоч зовсім не меркантильна В круговерті і вирі подій, І далеко навіть не стильна, Але все ж у світі рішень і дій… А так хочеться бути щасливою, Хоча в […]

Запитав малий Павлусь В дідуся старого: А коли уже діждусь Я розуму свóго? Гризти той граніт науки Тяжко, як ніколи. І нема страшніше муки, Як ходить до школи. Може є якась таблетка Чи сироп смачненький , Щоб красива етикетка, Бо я ж не дурненький. Дід на внука подивився. […]