Холодне сонце кидає проміння,
Мов стрілами пронизує наскрізь:
Січе багряний лист, німе коріння,
Занурюючи в землю гостру вісь.
Ртуть закипає в хмарах із туману,
І жовтень креслить брижі на воді.
Осінній день, як вивернута рана,
Ховає біль в холодному дощі.
Час застигає в бурштині на небі,
І хмари — мов розбитий циферблат.
Їх тіні, наче ляльки у вертепі,
Прядуть дощів іржавий водоспад…
31 липня 2026 р.
