Світ вже горить , хоча вогню не видно
І небо ,наче ,ще блакитне,
В годиннику лишилася одна піщинка,
Тримає від падіння світ у прірву .
А ми , чекаємо на диво.
Як з боку подивитись ,це так дивно .
І сміх і сльози .Пʼємо пекельне смузі,
Тече вода життя по чорній смузі .
А десь , у когось ,є картина друга.
І десь ,світліша є за чорну смуга,
Але годинник є один на всіх,
І вже за мить можливо нас не буде.
А ми все сподіваємось ,міркуєм,
Мандруємо по світу ,друзів губим,
Гадали ,що лише пригубим ,
А сталось так ,що вже по груди.
І ноги нам загрузли у багні ,
І най би очі це не бачили ніколи…
Затихло все . І навіть вітер ,спинив свій біг по трекові землі.
Ми в тому місці ,де не повертають,
Піщинка часу вже лежить на дні.
Чиясь рука переверта годинник ,
Вже приготовлене нове рядно,
Щоб вкрити землю для нового кругу,
Все що було раніше ,загуло.
09.01.2026
