І не думала, і не гадала,
Що ступатиму у грозу,
Яка небо, злючи́сь, черка́ла,
На мою дивлячись ходу.
Хотів вітер із рук забрати
Парасольку собі, кудись,
До калюж жартома загнати,
Що за мить у одну злили́сь.
І не думала, і не гадала,
Що опинюся серед грози,
Йшла, спинялась, не поспішала,
Було ба́йдуже, куди йти.
Блискавиця частіш мигала
Та грозилась мені услід,
Все лякала та підганяла
З парасолькою до воріт.
13.07.2026.
Ганна Зубко
