То гострими шипами вколеш,
То квіткою в душі цвітеш,
То не дозволиш в розпач впасти,
До самогубства слабших доведеш.
І не втекти від тебе, не сховатись,
Печеш мій мозок і лікуєш також ти,
І все життя, не знаючи втоми,
Події всі ти маєш зберегти.
Я інколи втекти від тебе хочу,
Та як без тебе далі жити?
В тобі свою любов плекаю,
Усе, що серцю встигла залишити.
Твій всесвіт я наповнюю собою,
Це всесвіт, де підвладні ти мені, а я тобі,
Кладу я на вівтар шипи троянди,
А поруч — ніжні, світлі пелюстки.
Так моя пам’ять, ми з тобою у коханні,
Так моя пам’ять, поки я живу,
Зі мною житимеш і ти.
А як там далі буде, я не знаю,
Живем з тобою мов сіамські близнюки.
02.01.2026 Роздуми
