Олена Гривцова
ТАК БУЗОК ЩЕ НЕ ЦВІВ…
Так бузок ще не цвів…
Крізь запеклу зиму
Я вдихну аромат загадковий.
Через тисячу літ –
цвіт, що вижив в диму,
Ніби вічність незрима на скронях
Хай за обрієм грім –
не від неба, а злий
Але гілка в обличчя весною.
Фіолетовий вибух,
дзвінкий і палкий
Став сьогодні між мною й війною
Я торкнусь пелюсток –
вони справжні, живі
Хай тривоги у квітах поникнуть.
В моїм домі, де вікна
у хрестиках швів,
Запоріжжя буянням розквітне.
Я дивлюсь як життя
розбиває бетон.
Як пелюстки пульсують магічно.
Ми не просто вціліли –
ми скинули крон
Своїх страхів і болів одвічних.
Це не просто весна –
це велике повстання
квітів ніжних за право на світ!
Через тисячу літ,
крізь усі розставання…
Я торкнусь пелюсток,
вони справжні, живі
Хай тривоги у квітах поникнуть.
В моїм домі, де вікна
у хрестиках швів,
Запоріжжя буянням розквітне
Так бузок ще ніколи…
ніколи не цвів.<br>Олена Гривцова
