Скільки б не казала люблю, це лише моя емоційність, моя нездатність дихати не відчуттями
Мені бракує кисню коли думаю як твої губи накривають мою шию,як залишається твоя мітка прямо на пульсі.
Ти теж думаєш про це? Сподіваюсь що так, сподіваюсь що не єдина згораю ззовні від цього, не єдина тлію всередині коли кисень роспалює грудну клітіну аж до горлянки.
Сподіваюсь що наші руки будуть в'язнями наших почуттів, навіки сковані разом кайданами.
Як наші вуста
Разом.
Як наші душі
Разом.
Як ми й наше все, як наші руки, завжди в'язні.
Завжди разом.
Завжди в'язні сердця
Серця які тліють
Серця які сумують
Серця які живуть один одним.
До останнього
babyna_fire
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
