Коли тиша говорить без слів,
а мовчання — це заклик до дії,
у тяжкій тиші линяних снів
відчуваєш липку безнадію.
Це мовчання не крила, а кліть,
воно п’є твої вчинки, як воду.
А чекання горою висить,
давить плечі, мов брила із льоду.
Ненароджений крок занімів,
захлинувся у власній облозі.
Ти так довго і вперто терпів,
що лишився ні з чим на дорозі.
І спустошує душу до дна
Хмільний трунок — чекання-отрута.
Непроглядна й німа пустота
Замість дії — байдужістю скута.
Навзамін навкруги тане тлін,
і в очах — крижане безголосся.
Від нездійснених прагнень і змін
лиш затишшя гірке розлилося.
Все, що мало би стати життям,
задихнулось в німому полоні.
Розчинилося за небуттям,
як розсипаний сніг на долоні.
28 травня 2026 р.
