Немає куди повертатись,
Немає з ким зустрічатись,
Могили, хрести, могили, хрести,
І серед них на колінах ти.
Закляк у зігнутій позі,
Стримати сльозу не в змозі,
І студнем застигли думки,
Твій погляд як у пітьмі.
Хрести стоять рядами,
І люди стоять часами,
Не в змозі відійти,
Свій біль перемогти.
Лиш пам’ять блукає часом,
А час на могильній плиті,
Різцем викарбуваний разом,
Коли народився, коли час піти.
Усе в очах промайнуло,
Все, що було в житті,
Всі рідні, друзі, знайомі,
Лиш залишився ти.
Щоб їм віддати належне,
Щоб їх у даль провести,
Де вирій високий, безмежний,
Де всі там будемо ми.
Хрести, хрести, могили,
І серед них на колінах ми,
Стоїмо серед них, як в облозі,
Стоїмо серед них живі.
<br>Віктор-Севила
