Заховаймось у теплих обіймах,
Щоб руками сплітались тіла…
Замерзаю у вічних я війнах,
Хоч добро й домінатор є зла.
А з тобою, немов у фортеці,
Спочиваю та гою свій біль.
Не пігулками, що в аптеці,
А рахунками пройдених миль.
Перемогами та поразками —
Шлях проліг по моїм рокам.
Ти загоював шрами ласками
І потрібні слова шукав.
Хто послав тебе, ангеле серця?
Чи то збіглись на мапі шляхи?
Одягаємо стоптані берці,
Щоб надалі по війнах іти.
Краще б росами прохолодними,
Шовковистих лугів покриттям.
Й не вагатись, сумліннями жодними,
В переможне своє майбуття!
Барчук Р
12.12.22
Барчук Раїса
