Про що думаєш ти, повернувшись у мирне минуле,
Після пекла смертельних боїв, незагоєних ран?
І раптово зустрівши знайомих від віку сутулих,
Ти не стримав сльозу, що зрадливо відкрила вразливий твій стан.
Ти багато побачив того, що людини не варте й жахливе,
Ти боявся, але попри все осідлав ту броню.
Ти до болю хотів, щоб за тебе всі люди молились.
Ти багато страждав та хоробро ішов на борню.
А сьогодні лише ця коротка й хвилююча зустріч
Перед пеклом, яке відкривається знову тобі,
Хвилю ніжності й жалю збудила. Ти ринувсь назустріч
Цьому щастю і болю, цій радості, суму й журбі.
