Мов крила птаха між двома берегами,
Мов крила птаха між двома серцями,
Мов крила птаха між двома братами,
Мостом з’єднали Херсонщину мою.
Твоїх пілонів біла смуга проводжає,
Грайливі хвилі сивого Дніпра
У Скіфське море. Тіні ніч розводить,
І ліхтарів твоїх ясна пора
Вервечкою збігають в далечінь,
Тавриди золотої.
Ти був окрасою для берегів і міст,
Що вздовж шляхів розсипались юрбою.
Спливає старий наш Дніпро, мов чистий лист,
І ноги омиває він тобою.
Вночі тебе він ніжно колихає,
Туманом сизим з ранку огортає…
***
…Та в воду впали твої вільні крила,
В журбі застиг мій рідний, гордий міст.
У всіх буває лихо в долі,
Коли стаєш проти неволі…
Та ти не впав — ти в пам’ять переріс!
Твої ми крила разом повернемо,
Нехай злетять вони в просторі.
Над берегами, над серцями,
Єдиної землі братами.
02.06.2025
<br>Віктор-Севила
