ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Новинки    Апотеоза самокопання

Апотеоза самокопання

Все починається з малого,
Переважно зі слова різкого чи сорому палкого,
Спершу ти розглядаєш інші сценарії, ховаючи себе слабкого,
Вслід за цим ти пригадуєш чимало боязкого, 
Поринаєш в глибочінь ремінісценції, шляху густого.
Безжальна критика трощить конструктивний аналіз,
Немає сенсу переживати знову ветхий ескіз,
Навіщо я знову проникаю в глибинний поріз? 
«Щоб збагнути себе…» ось це самобутній в тебе життя девіз.
Свої досягнення топиш в баговинні,
Цього робити ви не повинні,
«Ти думаєш так легко бути у павутинні?
Мої думки та бажання були такі невинні,
Я не хочу померти в гордині. 
Мої дії для вас огидні?
Я залишу тільки плями чорнильні,
Мої роздуми все більш невпинні»
Далі фіксація на негативних аспектах?
«Мене душить в цих тенетах,
Я виражатиму біль в жестах,
Емоційне вигорання тримає мене в лабетах,
Я гублюсь в тривожних межах, 
Апатія прикувала мене на скелях!» 
Ми не будемо рухатись вперед…
«Здається екзистенційна криза мене наздогнала?
Чи вона з депресії повстала?
Вона за мною спостерігала,
Апотеоз мені пропонувала…»
А це вже дуже цікаво, 
В який ти сценарій вірвешся так яскраво,
Усмішка розтяглась так криваво,
Поки очі різали лукаво. 
Два сценарії подій так зацікавили нас у твоїй голові,
Чи окрасить тебе в кольори бордові,
Поки розум перегляне останні згадки епізодові,
І ти плинеш крізь води Харонові.
Чи ти прийдеш до усвідомлення, даючи відпочити мозкові, 
Переродишся, осяяний в просторі.
«Боюсь ми зараз проживаємо руйнівний сценарій,
Загубилися в розумі, ховаючись від реалій,
Терплячи безліч делегацій,
Вони хочуть проникнути в наш розум в подобі нейтральній»
Ми не потерпимо це,
Наш світ від цього вмре,
Божевілля життя наше відбере,
Але воно таке чарівне…
«Ти є я, а я — це ти?» 
Не намагайся знищити мости,
Ми рятуємо тебе від безмежної пустоти,
З нами ти говори і відповіді віднайди, 
Божевілля ти повільно впусти, 
І зразу забудеш все на світі ти.
«Я невірю цим балачкам,
Краще я шкоди собі завдам, 
Щоб залишити нам шрам,
Я не хочу ввійти у ваш храм»
Ти залишаєш стільки плям, 
Безглуздо борючись із нашим прикриттям.

11.02.2025<br>Анастасія Франків

Автор: 

Анастасія Франків

🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]