Життя — це атлас із доріг,
І вдих, і видих їх сплетінь.
То кроки легкі, наче сміх,
То біг — стаккато тупотінь.
Цей атлас не підкаже дій,
Не зафіксує кожен злет.
Він — ряд негаданих подій
З думок, із хаосу й прикмет.
Там стежки, виткані з роси,
Малюють кожен рух — маршрут.
Серпанки обривають сни,
І зводять стежки в темний кут.
Бувають траси крізь туман,
Піщані бурі власних драм.
Буває — шторм і океан,
Що душу рве й лишає шрам.
Там акварелі дальніх міст,
І тьмяні в сутінках мости,
Там кожен вигин має зміст,
Який не кожному знайти.
Іду собі, гортаю дні,
Без пафосу і без прикрас.
Дороги — довгі і земні,
І кожна вибирає час.
02 травня 2026 р.
