А ранок сьогодні весняно-пташиний!

А ранок сьогодні — весняно-пташиний,
І сонце торкнулось промінням вершини.
І місто у млосному ранні ще спало,
Вертались кохані додому — світало.
У грудях тремтіло — і ніжно, і гірко,
Бо щастя відчулось таким… надто близько.
Горіло у серці — палало кохання,
Та я не втрачала себе у бажанні.
І присмак лишився — ковток надщерблений,
А відчуття: ти — мій вибір, не «ще один».
Цілунок — п’яний, як рання весна,
Та я в цьому світлі — окрема й твоя.
Тепло твого тіла і руки в руках,
І шепіт бажання — мов тиша в словах.
Я чула тебе, але чула й себе —
Не гублячи голос у цьому «тепер».
Ми містом гуляли, коли воно спить,
Ловили вустами ту крихітну мить.
Та я вже не та, що тікає в пітьмі —
Я знаю: є я. І я знаю: є ти.
І між світами — твоїм і моїм —
Є простір, де можна лишитись живим.
Не злитися повністю, не зникнуть в любові,
А бути двома — у єдиній основі.
І ранок той став не лише про «нас»,
А й про мою силу — тиху, без фраз.
Бо справжнє кохання — не втрата себе,
А вибір щоденний: і себе, і тебе. (К.Е.Б.5.04.2026)
Елеонора Кіркіна