Басня про Ворону та Солов’я

Ворона говорила Солов'ю:
Послухай, друже, пісеньку мою,
Хоча співати я не мастериця,
Та пісенька моя тобі згодиться.
Коли її у лісі заспіваєш,
Мене Ворону пісней звеличаєш,
Нехай всі кажуть, що Ворона, тобто я,
Пісні складає краще Солов'я.
Образи чути Соловейко не хотів,
Тому швиденько він додому полетів.
На другий день Ворона зранку
Затягла пісню до сніданку,
Та замість слів лунає тільки "карр",
"Кар, карр", не пісня, а якийсь кошмар.
Якщо бажаєш справу добру ти зробити,
Не варто передчасно говорити.
Жовтень, 2001
<br>Галина Матус