Безвісти

Безвісти, мов між світами,
Маминими сльозами,
З вірою і любов'ю
Зустріч настане знов.
Безвісти у розлуці,
Батька слова в науці —
Все, що сказав із серця:
«Щоби жила любов».
Безвісти та у серденьку
Скаже кохана раненько,
Ніжно так і тихенько:
«Я тебе обійму».
Безвісти десь у світі,
Вдома чекають діти,
Хочуть тебе зігріти —
Чом ти не йдеш, чому?
Безвісти, мов в руїнах,
Кличе тебе Україна.
Всі упадем на коліна:
«Господи, поможи!»
Безвісти всіх повернути,
Жодного не забути,
Та, розірвавши всі пута,
Шлях до спасіння вкажи.