Ти наче КОРД що вривається в двері
Спалахи…світло яскраве..
І я відчуваю цей ступор
Що не дає і кроку зробити
Секунди…крики… і лежу вже головою донизу прижатий
Зі страхом погляд угору підняти
Вже що там слова..краще мовчати..
За спроби ,відчайдушні, прилітають жахливі удари
Все важчі і швидші та згодом взагалі не болючі
А потім Момент і..
.. залишають одного в ранах багряних невсилах піднятись
Один на один з думками що кажуть: «ти тут назавжди»
З очима що бачать лише чорноту..
Так ніби вічність проходить аж поки сам не вирішую : «досить!!»
І все тіло німіє від спогадів болю та я намагаюся встати
З розумінням що далі чекають лиш темні кімнати
І мене по них водять…
Чи я сам вже іду…
В
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
