Я застигла, та все ж продовжую рух.
А всередині заціпеніла,ледве дишу…
Все здається несправжнім навкруг,
І враз крик в голові заповнює тишу.
Я втомилась, та продовжую боротьбу.
Бо здаватись ну зовсім не можна.
Я, однак, лише заглянула в пітьму,
Та все ж бачу — вона йде за кожним…
І від тебе конкретно залежить,
Що ти будеш нести в майбуття.
Тож тримаймо рубіж, як належить,
І збудуємо нам краще життя.
Червень 2026<br>Наталія Максимович
