БУЛА У ЛУЗІ

Була у лузі,
з вітром говорила,
Повз шепіт верб,
осоки пролітав,
Погляд ріка
до хвиль своїх манила,
Шматочок неба
в хмарах заглядав.

Стежка вела,
порхала в гіллі пташка,
Трава не м'ялась --
слід оберігав,
Читалася очима
ніби казка,
Всім любуватись
погляд не встигав.

Підносив вітер
річки прохолоду,
Вгостилась свіжістю,
залишила свій слід,
Як кошеня
погладила ту воду,
І до своїх вернулася воріт.

31.12.2023.