Біжить дорога вдалечінь,
Зове і манить за собою,
В душі куйовдить жмут велінь,
І мрії купчаться горою.
Я по дорозі хочу йти,
Чи бігти, тільки б не стояти.
Я хочу перемін в житті,
Надокучає їх чекати.
Відомо, що дорога ця
Не всюди рівна безперечно
І є на ній такі місця,
Іти якими, небезпечно.
То яма виникне на ній,
То бік о бік провалля зяє.
Буває, що над нею тінь
Обвалу смутно нависає.
Можливо, вдалині вона
Вузькою стане, мов стежина,
А потім – знову ширина:
Йде поруч не одна машина.
Не відомо ніколи, що
За поворотом дожидає.
Та це не втримає, якщо
На тій дорозі хтось чекає.
<br>Світлана Сомош
