Крок і погляд. Спалах. Струм.
Два життя — в один костюм.
Вона — світло від комети,
він — загублений в тенетах.
Він, як вектор, — прямо в ціль,
вона — море, шторм і сіль.
Разом — безлад і структура,
мов жива карикатура.
Він — залізо і канон,
вона — хаос, не закон.
Кожен крок — це мінне поле,
що веде обох по колу.
Хто вони? Фінал чи старт?
Гра в податливість чи гарт?
Він — як камінь, що чекає,
вона — річка, що тікає.
Час летить, несеться вік,
хто тут раб, а хто владик?
Він тримає її крила,
вона — тягне за вітрила.
Він — це сповідь, що мовчить,
вона — рана, що кричить.
Тінь і спалах. Звук і тиша.
Хтось із них цей простір пише.
Бій без правил, вічний рух —
Тут гартується їх дух.
29 травня 2026 р.
Вподобайден
Дякую