Білим димом весна облітає
У терпкім ароматі розтрав.
Вітер гілки могутні гойдає,
Зелен-світ з-попід мороку встав.
Синя чистість у небі іскриться,
П’є зоря золотий первоцвіт.
Захолола в кришталь таємниця —
Цей високий, обчужлений світ.
Не жаль того, що квітне і в’яне,
Бо в красі цій — і спокій, і хміль.
Вечір в’яже рожеві тумани,
Затишає і радість, і біль.
Буду слухать, як яблуня диха,
Як у землю стікає роса…
І нехай причащає нас стиха
Ця нещадна, святая краса.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
