Закриваючи очі, я бачу війну —
Не примару, а вибухів грім.
Вона дихає поруч, ламає, гримить
І заходить без стуку в мій дім.
Закриваючи очі, доноситься крик —
Той, що в серці застряг назавжди.
Він не має ні мови, ні віку, ні слів —
Лише біль, що не знає межі.
Закриваючи очі, я бачу вогонь —
Не зі свічки, не з мирних вогнів.
То палають будинки, мрії, сни і життя,
Наших любих дочок і синів.
Закриваючи очі, я хочу втекти
У світи, де не чути сирен.
Та війна повертає — не можу піти,
І лишає свій слід серед тем.
Закриваючи очі… та марно — вона
Все одно залишається тут.
І тоді я відкрию їх, щоб не мовчать,
Щоб тримати життя на плаву.
Бо допоки ми дихаєм — світ ще стоїть,
Попри морок, руїни і страх.
І хоч зараз він нищиться, гасне й горить —
Ми утримаєм світ на плечах.
28 березня 2026 р.
