Біль матері

Син мій, соколе мій,
Крила твої збила війна.
Як же мені жити без тебе,
В світі, де панує тьма?
Серце моє розривається,
А душа від болю кричить
Без тебе я постаріла в одну мить
Кожен день, кожна хвилина – це вогонь,
Що душу мою безжально пече.
Навіщо забрала тебе війна,
Навіщо тебе не вберегла?
Лишила мене саму, у розпачі,
З болем, що ніколи не вщухне.
Юним ти пішов, назавжди тридцять,
Молода дружина тебе чекає,
А ти до Бога полинув, мій сину,
І світло твоє вже не згасає.
Ти був моєю надією,
Моєю опорою, моїм життям.
А тепер лише спогади,
І вічна, невимовна туга.
Світло очей, душа моя, мій сину,
Гордий, сміливий, щирий і позитивний
Любив людей, любив цей світ безмежний,
І Україну, неньку свою, кожну стежку
За рідну землю став у бій сміливий.
Ніжним був сином, люблячим чоловіком,
Опорою всім рідним і близьким,
Стільки мрій ще мав, таких прекрасних…
Сльози течуть, не зупиняються,
Як ріки весною.
Як мені жити далі, сину,
З цією бідою?
Але я буду пам’ятати,
Твою усмішку, твої очі.
І буду жити заради тебе,
Щоб не згасла твоя зоря.
І хоч біль не вщухне ніколи,
Я буду нести його з гідністю,
Як мати Героя, як мати сина,
Що віддав життя за Батьківщину
Мар'яна Побігун