Дороги і стежки ідуть в далечінь,
Люди пливуть у вічність.
Багато відходить з цієї Землі,
Небуття огортає нас.
Яку далеко в доро іти?
Не знають що там за обрію.
Вічно полеглий солдат на війні,
Вічна пам'ять лунає постійно.
Летять душі у вічність,
Лунає дзвін і сльози матерів,
Ніби все стало темно в очах.
Тільки віра у вічність,
Надихає і дає надію,
Що скоро зустрінемося разом.
"Спи сину мій і все тебе не тривожить"- тихо промовляє мати.
Пригортає долоні до сина,
Не ночі своїми крилами обіймає.
Сум і біль остаться постійно,
Тільки сердце б'ється постійно.
Сонце засяє і вийде з хмар.
Напевно синочок звідти усміхається.
Сльоза на щоку упаде,
І чище дзеркальце світла.
Може колись настане кінець,
А потім історія почне свій виток.
Де ці чудові місця,
Спокою і гармонії,
На певно рядом з нами,
Ця вічність.
Все міняється,
І плине як час.
До дому поспішаймо йти,
Скоро зустрінемося разом знову.
Я люблю постійно, не забуваю,
Пам'ять в серцях залишається.
Хай квіти цвітуть і дощі ідуть,
Жити треба постійно.
Миру спокою душі бажаємо,
Щирі слова співчуття,
Ніколи не забудемо,
Це вічна пам'ять для нас.
Денис Третяк 07.06.2025<br>Денис
