Веде погляд у тиху долину,
Кольорів куди жовтень додав,
Крався вітер, все дихав у спину,
Мов пришвидшити
кроки бажав.
Сипав золотом клен,
в сонці сяяв,
Задивлявся на хвиль верболіз,
Хміль все плівся, часу не гаяв,
Зарум'янений вгору поліз.
В холод хвилі
рукам заманулось,
Біжить погляд, водою бреде,
Знов трава
біля ніг сколихнулась,
Вздовж долиною стежка веде.
01.11.2024.
Ганна Зубко
