ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ
Не грає барвами веселка,
Затих вже й клекіт журавля,
І тиша ніжна дуже злегка
Торкнулась серця скрипаля.
У небі сутінки поволі
Розкрили крила для зірок,
І всі думки́, мов на роздоллі
Кудись щоразу роблять крок.
Не грає барвами веселка,
Але в душі́ живе тепло́,
Немає в сутінків люстерка*,
Щоб віддзеркалення було́.
Там світло ніжності і віри
Там крила тиші й доброти,
І навіть ніч немає міри,
Коли в душі́ ростуть світи.
Не грає барвами веселка,
І тиша в серці, мов туман,
Але в душі́ надія ле́гка,
Що десь розвіється цей стан.
Коли у темряві зникає
Барвистий подих дивних мрій –
Любов, як полум’я палає
Й веде крізь ніч у світ надій.
І навіть сутінки глибокі
Не зможуть мрії зупинить,
Бо в небі зо́рі, наче кроки –
Доро́га в завтра, шлях у світ.
Не грає барвами веселка,
Та грає барвами душа,
І все складає до пуде́лка**
Й думками все це прикраша.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052158
ЛЮСТЕРКО* – дзеркало
ПУДЕ́ЛКО** – коробка, шкатулка, футляр
