Весна шкребоче своїми пелюстками душу.
Вашу вроду я пам’ятаю,
Вона мене торік розчарувала.
Ні, не врода весни —
Мене люди розчарували.
І довго, ходячи ледащо,
Шукаючи правду в алеях,
Зрозумів:
Любов — річ дивна, що не кажіть.
Це ніби випити келих полину, думаючи:
«О боги, це нектар!»
Випивши перший, до другого тягнешся
Нерішуче.
Хоч доля не справедлива,
Та зіграла в чесну партію,
Нагородивши найкращим.
Ох, якби ви бачили очі
Моєї Я,
Ви б випили заради неї
І третій раз.
26.02.2025
Грішна душа<br>Грішна душа
