Посіяв вечір прохолоду,
Спровадив сонце на нічліг,
Спинив всі хвилі біля броду
І заходивсь біля доріг.
Змив порошнечу споришеву,
І колоски росою вмив,
Сипнув у тишу яблуневу,
І поміж трав її лишив.
А потім — в сутінках до тину,
У двір, у сад і до вікна,
Завів у сон малу дитину…
Й заснув у втомі… Ніч брела.
06.12.2024.
Ганна Зубко
