Вже віє пусткою від саду,
А так не хочеться зими,
Що вже крадеться тихо ззаду
І той полон не обійти.
Пірнути б в цвіт весни, у літо,
Вслуха́тись в щебет,
шелест трав,
Щоб колосилось поряд жито,
Зозулі голос не вщухав.
Росу спіймати у долоню,
У тінь пірніти верб густих…
В обіймах осені посто́ю,
Останніх, вже не золотих.
21.11.2025.
Ганна Зубко
УВАГА!
Знайдено помилку —
останній стовпчик, другий рядок.
…У тінь ПІРНУТИ верб густих…
Прошу вибачення!