За обрій уже сонечко сховалось,
І місяць із-за хмари вигляда,
І хлопці стомлені збирались на завдання,
Яскрава зірка вслід за ними йшла.
Ішли вони отим знайомим шляхом,
Яким вони ходили вже не раз,
Та тут загуркотіло щось навколо,
Погасла зірка, стало темно враз.
І в темноті відкрив хлопчина очі,
Кругом пітьма, і де він є не знає,
Та враз у небі образ появився
Де жінка на руках дитя своє тримає.
І у думки прокрався сильний страх,
Не знає що це, все покрито тьмою,
І голос лагідний до нього промовля:
Не бійся, тільки йди слідом за мною.
І він пішов, не знаючи куди,
Та віра в його серці не згасала,
І та погасша зірка крізь пітьму
Ясніше сонця знову засіяла.
4.02.26.
Наталія Білоус
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
