Ви – не я,
Я – не ви.
Між нами метри висоти.
Горять мости, палає небо.
Мені нічого вже не треба.
Скотитись хочу – не дадуть,
А як піднімусь – зіштовхнуть.
Та я навряд чи зупинюсь,
Щоб падать, наче сил не треба.
Тоді для чого я держусь?
Ви – не я,
Я – не ви.
От, набираю висоти.
І падать лиш мені лишилось,
Та я спіткнулась, зупинилась.
Летять пташки у синім небі,
І падать зовсім їм не треба.
Вони летять, і їх мабуть
Ніхто не зможе зіштовхнуть.
Ви – не я,
Я – не ви.
Між нами метри висоти.
Мені вже падати не треба,
Здіймусь як птах у синє небо.
Летіти буду до тих пір,
Допоки не лишусь без крил,
Допоки щастя не набуду,
Не зіштовхнуть мене ті люди.
Ви – не я,
Я – не ви.
Та я боюся висоти,
Боюсь, не зможу я взлетіти,
І до кінця буду горіти,
Палать… палать гірким вогнем,
Палать вночі і ясним днем…
Та зрозуміло лиш одне,
Я зіштовхну сама себе….
<br>Ріна
