Горить вогонь калейдоскопом барв,
мереживом фігур і форм незвичних,
завихреними рухами примар,
у ритмі танців диких, екзотичних…
Десятками років у світ рослин
вливались сонячні рясні потоки.
У дерева інформаційний плин
лишався в пам'яті на довгі роки.
А полум'ю дарована лиш мить
і шанс лише один неповторимий —
воно живе, поки палахкотить,
не дерево, та ще не стало димом.
Воно кричить, розповідає нам
що в пам'яті роками збереглося —
перебіги старих космічних драм,
про ті світи, що десь живуть ще й досі.
Цей крик нам зрозуміти не дано,
та знову щось хвилює, вабить око.
І полум'я запалюємо знов,
і очищаємося крок за кроком.
