Хтось би пройшов, не звернув увагу,
А ти не спроможна повз біль пройти.
Хтось розмірковує: допомагати?
А ти вже вся у чужій біді.
Вас волонтерами називають,
Вам не байдуже чиєсь життя.
Велике серце ці люди мають,
Велике серце, як каяття.
Ви завжди поруч, де є потреба,
Завжди є час допомогти.
Часом зі шкодою для себе,
Своє на потім, як завжди.
І ризик є, що сама постраждаєш,
Тремтить твій нерв — не бути біді.
І думка, думка: «Знов не встигаю
Комусь на поміч вчасно прийти!»
Люди як свічки, люди як гасла,
Щиро палають усе життя.
І вам нічого за це не треба,
Лиш щире «дякую» — це і є платня.
19.09.2025 Війна
<br>Віктор-Севіла
