Все життя у золотій клітці.
Пташеня кує печальну пісню.
У останній залишеній замітці
Воно досягає волю без краю.
Уник соловейко ув'язнення.
Крила заспівали разом з ним.
Нема для горла подразнення,
Коли можеш побути "своїм".
Повітря, морські привітні вітрила,
Він не нарадіється, ними прикриваючись.
Пташеня смиренна доля охрестила,
Померло воно, вільно посміхаючись.<br>Владислав Єрілов
