– Волію Я –
Волію я зірвати маску,
Волію я кричати в небо,
Волію я забути все,
Волію я дістатися зірок.
Не першого я знаю реформіста,
що як зоря – людей життям веде,
та затухають зірки – всіма забуті,
лишивши по собі провини неспокуті.
Людина то не ідеал, й не еталон,
життя у глині втілити не можна,
тільки дивитися за іскрами буття,
що оживляють ті старі легенди.
Старі легенди в провинах неспокутих,
У жерлі помираючих зірок,
Тих реформаторів великих,
образи яких, у вічності пливуть.<br>Сильвестр Кривенко
