Знову холод пронизує тіло
Та злегка заважає думкам,
Де не глянь — всюди біло та мило,
Все ж миліше лишилося там.
В тім селі,(не кажу́,як зоветься),
У тій хаті, де річка та став,
Де над хвилями небо сміється,
Де зірки свої місяць купав.
В берегах тих, полях, у лісочку,
Що у квітах пахучих дрімав,
На дорогах,стежка́х,на горбочку,
Все я там…все я там…все я там…
27.04.2026.
Ганна Зубко
