Вечірня зоря, нас темрява вкрила,
І до тебе я в гості на хвильку зайшов,
В обіймах своїх ти мене полонила,
І виходу з пастки я уже не знайшов.
Взаємність емоцій з’єднують нас,
Пристрасть безкрайня, мов океани,
З тобою тремчу і горю водночас.
Враження були: емоційні вулкани.
Ти розбудила у серці всю силу,
Що захватила душевний порив,
Грати упали, мов камінь із схилу,
І трепет душі нас обох охопив.
У темряві чути лиш серцебиття,
І подих твій ніжний мене зігріває,
Я немов із тобою зробив відкриття,
І між нами навіки кордонів немає.
Зараз здійснились наші бажання,
І я ніжно на вушко тобі шепочу:
Мила, між нами запалало кохання,
Тебе вже від себе я не відпущу!
<br>Ігор Лівак
