Ми залишаємо відбитки після себе,
Це те, що маємо святим обов’язком нести через усе життя,
Хтось ходить по землі, хтось тягнеться до неба,
Лишаючи по собі купу бруду та сміття.
Ми відбиваємо нестерпні ритми,
Які наносимо, мов шрами на спітнілому вікні,
Життя – то дар, який не має певних алгоритмів,
Воно дається не дарма тобі й мені.
