Відгоготіло. Відболіло.
Час вистудив печаль німу.
Ти вже до інших обернула
Свою невичерпну красу.
Лети ж у ті сади осінні,
Де осипається розмай.
Я не шукатиму спасіння —
Ти тільки, світла, не згасай.
Я не зову тебе, не плачу,
В душі — прозора далина.
Свою любов, палку й терплячу,
Я випив з гордістю, до дна.
Свій хрест несу — мені по силі,
І кожен біль гартує сталь.
Я залишаю в заметілі
Свій найсвітліший, гордий жаль.
Іди ж у світ. Неси багаття.
Даруй їм золото своє.
А мій талан — моє розп’яття:
Любити те, що не моє.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
