Лунає звук сирени і всі біжать у укриття, а хтось біжить на поле бою, відстоювать наше життя.
Підвал вже став нам другим домом, проводим ми тут довгий час, жаліємось що довга та тривога але згадайтено хоч раз.
Як там на полі бою нашим братям відстоювать наше життя, як тяжко їм усім буває згадувати про дім і про старе життя.
Про кохану дівчину з якою ви не встигли одружитись бо вас розлучили кулі назавжди і вже нема тієї жінки що назавжди зосталась а серці "назавжди!,,<br>Ковальчук Тетяна
