В країні війна,серця людей сповнені суму та зла.
Ніхто уже в нас не співає пісень та ілюзією лиш здається наступний день.
Невже це лихо ніколи вже не скінчиться.
Чи не виб'ємо ми з країни нашої проклятого чужинця.
Ворог прийшов кров проливати,
Єдиний спосіб лиш зброю в руки узяти та піти зло покарати.
Ревуть та стогнуть гармати
І лиш тоді коли стомлена мати очі з землі до неба підніме.
І мріє лиш про одне вона,
Що сина який повернеться обійме.
Немає дитини її на війні вороги убили
Сильніші.
Єдине що ми хочемо спокою й тиші.
Наступає новий день,
Сонце світає
Барвами воно надії та волі вдалині виграває.
У мрії.
<br>Семененко Євгеній
