Вік мій порою молодою
Мрії віночком, наче, плів,
Якась була із гіркотою,
Якась, мов, пахощі хлібів.
Одна тягнулася до сонця,
Інша ховалася у тінь,
Котрась поглядала з віконця,
Немов заплуталась у лінь.
Здійснитись жодна не зуміла,
Бажання вогник догорів,
Не відросли у мрій тих крила,
І вік віночок той розплів.
05.04.2025.
Ганна Зубко
