І сміятись не можу, як раніше сміявсь,
так що душа аж раділа до плачу.
Дивлюсь я у даль країно моя,
дивлюсь і на серці все тяжче.
Завіють вітри, доносять буйні пориви,
що сонце боїться показатись землі.
Гнуться дерева до долу сумнії,
велика їх сила і міць у землі.
Боріться що сили, хай не зламає,
безжалісний час, тривожний, тяжкий.
Горе хай вас усіх поєднає,
тримайтесь корінням на рідній землі.
У час цей страшенний і хмурий,
не згасне вогонь що в серцях так палає.
Далі підемо, без зупинки у бій.
Звернемо гори, сум подолаємо!
А зараз..сміятись не можу, як раніше сміявсь,
так що душа аж раділа до плачу.
На серці моїм вічна тривога
й віра, тільки віра в найкраще.<br>Євгеній
