Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ? Це – плач і біль, це – крик душі́, Ридання, смуток і розпука, Не рута-м‘ята й спориші – Довічна в багатьох розлука. Суцільне з крові вишиття, Журба і горе, серце в шмаття, У цвіту забрані життя, Палає все… Це – не багаття. В […]

МИРОМ ВСЕ У НАС ПРИКРАШУ Прийшов москаль в країну нашу, Бо прямував він на парад, Тепер йому доро́га в рашу, Але двохсотим вже назад. Тепер йому доро́га в рашу, Яка веде на небосхил, Їм не топтати землю нашу, Квітник зросте замість могил. Їм не топтати землю нашу Сво́м […]

Слова безмовні на плиті гранітній, Які так хочеться до серця пригорнути. Синочки й дочки голуби тендітні, Які могли б іще між нас побути. Війна кривава крила розпустила. Чорнені крила горя та розрухи. І кров'ю нашу землю окропила, І у молитві ми складаєм руки. Слова безмовні в душу промовляють. […]

А ти живий, І завжди будеш жити В думках, у серці та у щирім слові. В дощі осіннім, В сонячнім промінні, у веснянім ранку і в снігу зимовім. І в цій тендітній квітці, Що в садочку Свій аромат дарує всім довкола. У небокраї... З хмарками в таночку... В […]

ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ? Нехай у вічність кане все погане, Нехай у вічність піде зло й війна, Хай чимскоріш в нас знову МИР настане, Хай щезне з України сатана. Нехай у вічність пі́дуть всі ординці За те, що нас взяли́ся убивать, Хай заживуть у МИРі українці, На […]

Пізньої весни, напередодні літа, В повітрі п’янкий, чарівний аромат. Акація цвіте, бронежилет на мені, Шолом на голові і в руках автомат. Край дороги акації знову вкриті Каскадами білосніжних і кремових квітів. Аромат солодкий, медовий і трохи терпкий, На повні груди вдихаю я запах п’янкий. Зараз тихо, і безліч […]

Я хочу повернутися додому, Але боюся не впізнати те, Що було рідним стільки років, Що в пам'яті стирається уже. Я хочу повернутися до міста, До вулиць і каштанів квіту, Бо пам'ятаю їх іще з дитинства: Свою Двірцеву і Бульвар. Це рідне. Я хочу повернутися додому, Бо бачу своє […]

Неспішний поступ вулицею міста. Ось зацілована промінням квітка. Метелик на хмаринці примостивсь, як мітка, Родима пляма - від весни до падолиста. Пекучо-тягнуча тривога вою. І хилиться від поштовху повітря квітка. Хмарина набубнявілась - дощинка. Чекаєш, мрієш, тужиш до відбою... 2024 р. ©Ірина Вірна

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА Знов потвори з оркостану Підняли́сь у небо, Та обвугленого стану Їх усіх нам треба! Хай потвори спопеліють Всі над болота́ми, Та й усі хай поніміють, Згинуть з потрохами. Знищи, Боже, вражий мотлох Ще над болота́ми, Хочем бачить всіх їх здохлих! Боже, будь із нами. […]

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА Знову в нас звучить тривога – Рветься ворог у наш дім, Мчить до нашого порога – Нас вбивати хоче в нім. Знову в нас звучить тривога, Знов звучить гучний сигнал, Ми не просимо нічо́го – Лиш би ворог вже сконав! Знову в нас […]

ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ Україна – священна земля, Богом дані вкраїнські простори, Нам не треба на ній москаля. Нас почуй, невблаганная доле! Україні не треба москаль, Вона квітом буяла без нього, Та прийшов цей потвора, на жаль, Що нічо́го не має святого. В Україну прийшов сатана, Він у […]

БЕЗ ТРИВОГИ Я дякую, Боже, за ніч без тривоги, Хай ворог наза́вжди у засвіти йде, Наза́вжди покине хай наші пороги, І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́. Я дякую, Боже, за ніч без тривоги, Що я не здригалась від вибухів знов, Хай ворог забуде до нас всі дороги, […]