Нелюбов дзвонила громко,
Чергувала біль з гудками,
Наполегливо і дзвінко,
Розтривожила дзвінками.
Нелюбов шептала тихо,
Припинивши стукіт серця,
І здіймалась в небо вихрем,
Коли не змогла зігріться.
"Навіть віриш я забуду,
Нелюбові наші спогади,
Я співать струною буду,
В мовчанні й невісомості.
Навіть віриш якщо втрачу,
Нелюбові губи, очі
Я про неї скрізь дізнаюся,
Що це втрачено… ці ночі
Абонент був недоступний,
Від кохання відкмнен зумер,
Як раніше неприступний,
Бій невиграний у сумі.
***
У чужих прокидаючись ліжках,
Намагався тебе забути,
І пробачити все і вірити
І тебе собі простити…
Роздоріжжя безликих долей
Нескінченність сірих днів,
Разом ми ніколи не будемо,
Але розум не бачить снів.
Миготять випадкові обличчя,
Намагаюсь тебе забути,
І ночами часто не спиться,
Це кохання ніколи не буде.
Лабіринти втрачених істин,
Я шукаю питання тоді,
Чи можливо зраду забути,
Чи кохання миготить у воді?
"Моє кохання – відвикання,
Завдає нам сильну боль,
Ми зріклися від кохання,
Досі граємо цю роль,
Ми зріклися від надії,
Навпіл рвемо нашу душу,
І душа вся оголилась,
Порожнечу пекла залишу"
***
Вночі… … я залишаю в коридорі світ,
Щоб прокидаючись подумати, що ти,
Прийдешь з роботи, мерехтить там слід
І біль всередині кричить від пустоты…
Вночі… не вимикаю знов на кухні світ,
Щоб прокидаться…думати, що ти:
П'єш каву, помовчиш. І маячню
Несу без тебе я. В душі – бинти,
Уламки серця скріпить липкий скотч,
За звичкою залишу знову світ…
Не зможе він, повір, допомогти,
Тебе нема в квартирі…А в душі -бинти…
Ми стали жертвами німої нелюбові,
Мовчанням почуття гасили…в пошуках тебе,
Настінний календар лістаю знову мій,
Нагадує рахунок дням, що без тебе.
"Просто цифра "триста шістдесят п'ять",
Просто цифра, цілий рік промайне опять,
За звичкою залишу світло знов,
Просто цифра…боляче б'є зі снов».
***
Знаєш, час не лікує,
Не лікує і алкоголь,
Випадкові зв'язки калічать
Залишаючи в пам'яті боль.
Можливо лікують секунди,
Проведені з кимось іншим,
Можливо ці дряні пункти,
Залишилось виправити гіршим.
Лікують нічні дороги,
Світло, нічні ліхтарі…
У темних вуличках самотні,
Забуті друзі не вороги.
Лікують окуляри від сонця,
У них не видно втомлених очей,
Лікує надія у серці
Серед заспокійливих речей…
Лікують про нове мрії
А час… стирає грань,
Колись яскраві спогади,
Що відцвіли як герань.
***
Догорає в руці сигарета,
І останній ковток вина,
Допиваєш за столиком десь ти,
Допиваєш ти десь одна,
Не заглушить він біль образи,
Не заглушить вже більше цю мить,
Те, що серце зараз розбите,
Кохання від горя бринить,
Миготять на годиннику стрілки,
Намагаючись стерти все вчора,
І шипами встромлють думки
Проспіваючи бліки вечора.
"Крутять стрілки циферблати,
Термін почуттям відміря,
Чи повинні кохання удаляти,
Чи фатального року мрії."
***
«Дівчина батерфляй,
Не шепочи прощай,
Відлітай і не знай,
Розбила тендітний рай…
Дівчина -батерфляй,
Розчинишся в світлі фар,
Ні лайкай, не добавляй
В друзі, мене не знай….»
В снах нічного міста,
В очікуванні холоду,
Зміни в сердці некмісту,
Не просить кохання поводу.
Таємниці розлучення,
Вітер тріснутих вікон…
Тихі наші зізнання…
Солодкий розірваний полон.
***
В снах нічного міста,
Вітер дроти тріпає,
В сірих вулицях холода
Ти назавжди зникаєш.
Дівчина-батерфляй
Як далі без тебе бути,
Пожежею палаєш гориш
Палає вогонь не забути…
(с) До опублікування, 2014, автор Лупальцова Ольга Сергіївна, 21.02.1985 р.н., © Copyright со свідоцтвом про опублікування. This is a public domain work.
(с) До опублікування, 2014, автор Лупальцова Ольга Сергіївна, 21.02.1985 р.н., © Copyright со свідоцтвом про опублікування.This is a public domain work.
***
Лупальцова Ольга Сергіївна
