Вірш

Осінь на порозі
Ти бачив, як зорями плакало небо?
Вони колючо-холодні, мов їжаки
Приречено летіли повз беріг
В росяні обійми осоки…
Ти чув, як вкрадалось у жаблячий хор
Загримоване осінню мовчання?
Ткало бабине літо свій узор
У плакучих вербах до світання.
На ранок берізка сказала тихенько,
Що в повітрі осінню запахло трохи,
І в зграйки збилися опеньки
В гніздечку з кошлатого моху.
Ти бачив, як ластівки збирались в путь?
Як тумани, мов трави лягали в покоси?
От так щодня і люди живуть
Кожен свою чекаючи осінь… <br>Лана Дармограй