Був далеко, вже дихає в спину,
По калюжі пробігся ривком,
Хитнув ніжно тонку горобину
Та по хвилях пішов гопаком.
Так, як вітер, ніхто не обійме,
Не приверне увагу в свій бік,
ПелюсткАми до ніг миттю кине,
Сміх підхопить, і щебет, і крик.
Піднесе запах квітів до вікон,
Розтрясе листя поміж трави,
Невідомо який він за віком,
Бо безликий, нема бороди.
22.08.2025.
Ганна Зубко
